Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Реферативна база даних (12) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Шклянка І$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 12 Представлено документи з 1 до 12 |
|||
| 1. | 
Жарінов О. Й. Маркери запалення до і після аортокоронарного шунтування та ефективність статинів [Електронний ресурс] / О. Й. Жарінов, О. А. Єпанчінцева, І. В. Шклянка, А. І. Курченко, Б. М. Тодуров // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2016. - № 1. - С. 5-12. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2016_1_3 Мета огляду - узагальнити сучасні погляди на механізми системного запального процесу в пацієнтів з ішемічною хворобою серця після операції аортокоронарного шунтування (АКШ). Наведено інформацію про прогностичне значення активації окремих маркерів запалення, таких як С-реактивний білок (С-РБ), інтерлейкін-6 (ІЛ-6) і фактор некрозу пухлин (ФНП). Показано, що підвищений рівень високочутливого С-РБ перед операцією АКШ, а також ФНП та ІЛ-6 у післяопераційний період може поєднуватися з гемодинамічними порушеннями та збільшенням частоти розвитку ранніх ускладнень, а також більшою ймовірністю виникнення рестенозу при тривалому спостереженні. Відтак, дослідження маркерів запалення може забезпечити цінну інформацію про найближчий і віддалений прогноз після операції АКШ. Препарати з групи статинів характеризуються високою протизапальною ефективністю, забезпечують зменшення ризику виникнення коронарних ускладнень та фібриляції передсердь після операції АКШ. Застосування статинів напередодні та після реваскуляризаційних втручань зменшує ймовірність розвитку гострого коронарного синдрому і рівень періопераційної летальності на 30 - 42 %, є ефективним для профілактики ускладнень протягом одного року після операції АКШ. | ||
| 2. | 
Жарінов О. Й. Клінічне застосування статинів при виконанні аортокоронарного шунтування [Електронний ресурс] / О. Й. Жарінов, І. В. Шклянка, О. А. Єпанчінцева, Б. М. Тодуров // Український кардіологічний журнал. - 2017. - № 4. - С. 108-116. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2017_4_13 В обзоре обобщены данные о применении статинов у пациентов с ишемической болезнью сердца при выполнении аортокоронарного шунтирования. Приведена информация о механизмах действия статинов, принципах их переди послеоперационного назначения, в частности, продолжительности приема и дозировке. Благоприятный эффект статинов в профилактике осложнений связывают с их нелипидными свойствами: подавлением воспаления в сосудистой стенке, улучшением функции эндотелия, снижением агрегации тромбоцитов и пролиферативной активности гладкомышечных клеток. Во многих клинических исследованиях применение статинов уменьшало риск возникновения послеоперационной фибрилляции предсердий, инфаркта миокарда, инсульта и смерти, позволяло уменьшить длительность пребывания в реанимационном отделении и стационарного лечения. Вместе с тем, назначение высокоинтенсивной терапии статинами ассоциировалось с увеличением частоты почечной недостаточности. Отсутствие достаточной доказательной базы и неопределенность рекомендаций обусловливают недостаточное использование этих препаратов в реальной клинической практике. | ||
| 3. |
Шклянка І. В. Клінічні характеристики та застосування статинів у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця при скеруванні для виконання ангіографії або аортокоронарного шунтування [Електронний ресурс] / І. В. Шклянка, О. Й. Жарінов, К. О. Міхалєв, О. А. Єпанчінцева // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2017. - № 4. - С. 20-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2017_4_5 Мета роботи - зіставити клінічні характеристики та частоту призначення статинів у реальній клінічній практиці в пацієнтів, скерованих у спеціалізовану клініку для здійснення ангіографії або аортокоронарного шунтування. У ретроспективному "зрізовому" одноцентровому дослідженні проаналізували дані, одержані при первинному обстеженні 155 пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), послідовно відібраних для операції аортокоронарного шунтування. Залежно від внесення статинів у перелік лікарських призначень, хворих ретроспективно поділили на дві групи: ті, яким призначили статини при первинному скеруванні в спеціалізований кардіохірургічний центр для ангіографії або реваскуляризації (n = 84), та ті, яким не призначили статини (n = 71). Обстежена когорта пацієнтів характеризувалася наявністю перенесених раніше коронарних подій, ознак атеросклерозу периферичних артерій та інших абсолютних показань для терапії статинами в більшості випадків. Водночас групи хворих, яким призначили і не призначили статини, не відрізнялися за більшістю демографічних, клініко-інструментальних характеристик, супутніх хвороб і чинників ризику. Відсутність терапії статинами асоціювалася з вищими рівнями загального холестерину та інтерлейкіну-6 порівняно з групою пацієнтів, які приймали статини (загальний холестерин - відповідно 4,8 проти 4,2 ммоль/л (p = 0,016) та інтерлейкін-6 - відповідно 4,4 проти 3,1 пг/мл (p = 0,022)). Загалом статини були призначені 54,2 % пацієнтів, з яких високі дози одержували 17 (20,2 %) осіб, помірні - 46 (54,8 %), низькі - 21 (25 %). Висновки: одержані дані свідчать про недостатній рівень амбулаторного застосування препаратів з групи статинів у пацієнтів з ІХС при скеруванні на реваскуляризацію міокарда та значну невідповідність клінічних характеристик і реального застосування статинів. Таким чином, існує нагальна потреба у визначенні оптимального дозування і термінів призначення терапії статинами при підготовці пацієнтів зі стабільною ІХС до операції аортокоронарного шунтування. | ||
| 4. |
Шклянка І. В. Ефективність та безпечність періопераційного застосування статинів при проведенні аортокоронарного шунтування [Електронний ресурс] / І. В. Шклянка, О. Й. Жарінов, К. О. Міхалєв, О. А. Єпанчінцева, Б. М. Тодуров // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2018. - № 1. - С. 14-24. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2018_1_4 Мета роботи - оцінити ефективність та безпечність періопераційного прийому статинів при проведенні аортокоронарного шунтування (АКШ). В одноцентровому дослідженні проаналізовано дані, одержані при клініко-інструментальному обстеженні 155 пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС), послідовно відібраних для операції АКШ. Залежно від особливостей застосування статинів у періопераційний період пацієнти були ретроспективно поділені на три групи: перша група - не одержували статинів принаймні протягом тижня до операції (n = 30), друга група - приймали статини в помірних або низьких дозах (n = 107), третя група - приймали статини у високих дозах (протягом не менше ніж одного тижня до операції (n = 18). Пацієнтів, що приймали високоінтенсивну терапію статинами упродовж менше 7 днів до дня операції, відносили до другої групи. Порівнювані групи не мали значущих відмінностей щодо супутніх захворювань та демографічних показників. Післяопераційні ускладнення виникли загалом у 66 (42,6 %) пацієнтів. Відсутність періопераційної терапії статинами асоціювалася з більш частим виникненням післяопераційних ускладнень порівняно з терапією статинами в помірних та високих дозах (73, 36, 28 % пацієнтів у клінічних групах, відповідно; p | ||
| 5. |
Шклянка І. В. Предиктори виникнення пізніх ускладнень після аортокоронарного шунтування в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця [Електронний ресурс] / І. В. Шклянка, О. Й. Жарінов, К. О. Міхалєв, О. А. Єпанчінцева, Б. М. Тодуров // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2018. - № 4. - С. 5-16. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2018_4_3 Мета роботи - визначити фактори, від яких залежить виникнення пізніх ускладнень після операції аортокоронарного шунтування (АКШ) у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС). В одноцентровому дослідженні проаналізували дані, одержані при клініко-інструментальному обстеженні 155 пацієнтів зі стабільною ІХС, послідовно відібраних для операції ізольованого АКШ. Тривалість періоду спостереження за пацієнтами становила 12 місяців з моменту операції АКШ. Загалом діагностовано 29 пізніх ускладнень (3 випадки декомпенсації серцевої недостатності, 3 - уперше діагностованої фібриляції передсердь (ФП), 4 - гострого коронарного синдрому, 11 - зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) більше ніж на 10 %, 2 - переходу ФП у постійну форму, 2 - розвитку гострого інфаркту міокарда та 4 летальних випадки), що виникли у 24 пацієнтів. Групи пацієнтів з ускладненнями і без ускладнень порівнювали за демографічними показниками, факторами ризику, супутніми хворобами, лабораторними показниками, особливостями операції АКШ та післяопераційною медикаментозною терапією. В однофакторному аналізі особливостями пацієнтів з ускладненнями протягом річного спостереження були наявність ФП в анамнезі, нижча швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) (медіана (квартилі) 55 (44 - 68) проти 61 (52 - 74) мл/(<$E roman {хв~cdot~1,73~м sup 2}>); p = 0,060), більший розмір лівого передсердя (4,4 (4,3 - 4,9) проти 4,3 (4,0-4,5) см; p = 0,004), нижча ФВЛШ (47 (37 - 56) проти 53 (45 - 58) %; p = 0,033), більший індекс кінцеводіастолічного об'єму (70,4 (58,7 - 84,8) проти 59,1 (51,2 - 70,8) см<^>3 | ||
| 6. |
Шклянка І. В. Предиктори виникнення ранніх ускладнень після аорто коронарного шунтування в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця [Електронний ресурс] / І. В. Шклянка, О. Й. Жарінов, К. О. Міхалєв, О. А. Єпанчінцева, Б. М. Тодуров // Український кардіологічний журнал. - 2018. - № 6. - С. 34-46. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukzh_2018_6_6 Цель работы - определить факторы, которые могут влиять на возникновение ранних послеоперационных осложнений (РПО) хирургической реваскуляризации миокарда у пациентов со стабильной ишемической болезнью сердца (ИБС) и изучить влияние периоперационной медикаментозной терапии. В одноцентровом исследовании проанализировали данные, полученные при проспективном обследовании 155 пациентов со стабильной ИБС, последовательно отобранных для операции изолированного аортокоронарного шунтирования (АКШ). Всего за время госпитального периода возникло 84 РПО, которые были зарегистрированы у 66 пациентов; у 89 больных осложнений не было. Группы пациентов с осложнениями и без осложнений сравнивали по демографическим показателям, факторам риска, сопутствующим болезням, периоперационной терапии, особенностям операции АКШ. Большинство (56 %) ранних осложнений составляли случаи послеоперационной фибрилляции и/или трепетания предсердий. В однофакторном анализе особенностями пациентов с осложнениями в ранний послеоперационный период были наличие сахарного диабета тяжелой степени (Р = 0,025), ожирение I и II степени (P = 0,070), гипертрофия левого желудочка (медиана (квартили) 47,9 (41,8 - 63,1) по сравнению с 43,6 (36,5 - 55,2) г/м<^>2,7 | ||
| 7. |
Жарінов О. Й. Аналіз медикаментозного лікування в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця до і після хірургічної реваскуляризації міокарда [Електронний ресурс] / О. Й. Жарінов, О. А. Єпанчінцева, К. О. Міхалєв, І. В. Шклянка // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2019. - № 1. - С. 14-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2019_1_4 Мета роботи - проаналізувати медикаментозний супровід у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) до і після операції аортокоронарного шунтування (АКШ), а також вивчити потенційні можливості використання сучасних фармакотерапевтичних технологій для покращення прихильності пацієнтів до лікування. В одноцентровому "зрізовому" дослідженні проаналізовано дані щодо до-, пері- та післяопераційного лікування 155 пацієнтів зі стабільною ІХС, яким у 2012 - 2013 рр. послідовно здійснили операцію ізольованого АКШ. Серед обстежених було 139 чоловіків та 16 жінок віком від 39 до 81 року, медіана віку - 62 (квартилі 55 - 67) роки. У 134 (86,4 %) пацієнтів реваскуляризацію міокарда було проведено з використанням штучного кровообігу. Пері- та післяопераційне лікування в більшості випадків передбачало стандартний перелік базисних засобів лікування стабільної ІХС. Утім привертало увагу недостатнє застосування статинів: високоінтенсивну терапію статинами протягом не менше ніж одного тижня до операції отримували лише 19 (12,2 %) пацієнтів. З положеннями чинних настанов з лікування пацієнтів зі стабільною ІХС після планового АКШ не повністю узгоджувалося рутинне застосування подвійної антиагрегантної терапії майже в 95 % пацієнтів у післяопераційний період. Висновки: проведений аналіз свідчить про реальні можливості кращого забезпечення відповідності чинним рекомендаціям і прихильності пацієнтів до терапії у випадку застосування новітніх комбінованих лікарських форм, у тому числі - технології "поліпілл". | ||
| 8. | 
Шклянка І. В. Ранні ускладнення після операції ізольованого аортокоронарного шунтування: предиктори та періопераційна медикаментозна терапія [Електронний ресурс] / І. В. Шклянка, О. Й. Жарінов, К. О. Міхалєв, О. А. Єпанчінцева, Б. М. Тодуров // Український журнал серцево-судинної хірургії. - 2019. - № 2. - С. 37-39. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/shnp_2019_2_10 | ||
| 9. |
Шклянка І. В. Медикаментозна підготовка пацієнтів до хірургічної реваскуляризації міокарда [Електронний ресурс] / І. В. Шклянка, О. Й. Жарінов, О. А. Єпанчінцева, Б. М. Тодуров // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2019. - № 4. - С. 5-14. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2019_4_3 Узагальнено сучасні дані щодо медикаментозної підготовки пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) до планового шунтування вінцевих артерій. Проаналізовано специфіку передопераційного застосування окремих засобів серцево-судинної фармакотерапії порівняно з базисним лікуванням стабільної ІХС. Зроблено акцент на термінах призупинення прийому антикоагулянтів та антитромбоцитарних засобів для зменшення частоти виникнення післяопераційних ускладнень, зокрема, кровотеч. Наведено дані щодо ефективності призначення в періопераційний період статинів у високих дозах для зниження випадків виникнення післяопераційної фібриляції передсердь. З позицій доказової медицини показано, що базисними засобами профілактики післяопераційних аритмій серця залишаються <$E beta>-адреноблокатори, а в окремих випадках можна розглядати доцільність застосування аміодарону. | ||
| 10. |
Шклянка І. В. Чи зберігається місце нітратів у лікуванні серцевої недостатності? [Електронний ресурс] / І. В. Шклянка, О. А. Єпанчінцева, О. Й. Жарінов // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2020. - № 2. - С. 54-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2020_2_9 Наведений клінічний випадок свідчить про доцільність використання препарату з групи нітратів тривалої дії в реваскуляризованого пацієнта з багатосудинним ураженням вінцевих артерій і посиленням ознак серцевої недостатності. Згідно з чинними міжнародними настановами, призначення нітратів потрібно розглядати як доповнення до базисної терапії серцевої недостатності у випадку декомпенсації кровообігу, а також у комбінації з гідралазином при непереносимості блокаторів ренін-ангіотензинової системи, причому не лише у випадку серцевої недостатності ішемічної етіології. | ||
| 11. |
Єпанчінцева О. А. Вплив ранолазину на перебіг ішемічної хвороби серця після черезшкірного коронарного втручання [Електронний ресурс] / О. А. Єпанчінцева, О. Й. Жарінов, І. В. Шклянка // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2020. - № 4. - С. 5-10. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2020_4_3 У багатьох пацієнтів зі стабільними формами ішемічної хвороби серця після реваскуляризаційних втручань або при їх виконанні існує потреба в оптимізації антиішемічної терапії. З позицій чинних настанов, додавання препаратів другого ряду, зокрема ранолазину, до <$E beta>-адреноблокаторів та/або антагоністів кальцію розглядається при збереженні ангінозних нападів унаслідок неповної реваскуляризації, з метою профілактики пошкодження міокарда при виконанні черезшкірних коронарних втручань, а також у випадках неможливості виконання реваскуляризації. Результати багатьох клінічних досліджень довели протиішемічну дію та безпечність застосування ранолазину після стентування коронарних артерій. Потенційними перевагами ранолазину порівняно з іншими антиангінальними засобами другого ряду є відсутність значущих змін гемодинамічних показників, добра переносимість і доведені антиаритмічні ефекти. | ||
| 12. |
Єпанчінцева О. А. Лікування рефрактерної стенокардії. Місце ранолазину [Електронний ресурс] / О. А. Єпанчінцева, О. Й. Жарінов, І. В. Шклянка, А. В. Хохлов // Кардіохірургія та інтервенційна кардіологія. - 2021. - № 4. - С. 19-25. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/karx_2021_4_5 Обговорено механізми формування рефрактерності до антиангінальної терапії в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця. Клінічний випадок демонструє можливість використання ранолазину в доповнення до лікування препаратами першої лінії у випадку рефрактерної стенокардії за неможливості проведення реваскуляризації міокарда. Зроблено акцент на важливості багатокомпонентної корекції факторів ризику. Згідно з чинними міжнародними настановами, призначення ранолазину потрібно розглядати як доповнення до базисної терапії ішемічної хвороби серця у випадку неможливості проведення реваскуляризації міокарда, при виникненні рефрактерної стенокардії, багатосудинному ураженні коронарного русла, а також при недостатній корекції факторів ризику. Результати багатьох клінічних досліджень довели протиішемічну дію та безпечність застосування ранолазину після стентування коронарних артерій. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |